Етюд подорожнього

На цьому світі стільки ірреального

шукаємо тверду земну основу

грудневе пиво біля кафедрального

і сірий день мугиче боса-нову

відлига як сльоза над містом лине

автобуси приходять і відходять

і в наших кухлях писаної глини

колишеться гірка бурштинна подать

ми так цього тепла затято прагнули

як вимерзле пагіння винограду

ворони ці маленькі чорні ангели

збирають на фронтоні чорну раду

і тане сніг в якому так намішано

пісок і сіль тяжкі земні мірила

а ми в холодні кухлі тепло дишемо

і дивимось як мають чорні крила