Ex oriente lux

Присвята Правобережжю

Громи… а може, й не громи?

…вози у північ брукували

і з’їхали на грунт м’який…

Навіяв вітер тишу.

…тишу.

І гаснуть блискавиці.

Заколоратурила кольорами веселка,

закрапала —

рудий,

фіолетовий,

синій.

І от земля відчула

теплінь крокуючого ранку,

як річці воду в дощ…

Зі сходу

…кучугури кучугурили там.

Зі сходу

струмкує дим.

Зі сходу горлиця летить —

на зяб!

Затріпотіла крилами

на зяб!

А я прозірний вийшов на Полтавську

та на Велику Могилу

і —

— Е-гей!

— Сюди!

. . . . . . . . . . . . . . . .

Над країною, над пшеничною,

жовтоцвітною, голубиною,

піднялись списи

димарів.

Та й зашуміла зелена туга —

заметушилася.

Пішли по луках перегуки,

полинула луна.

Аж до самотнього далекого млина

полинула луна.

А з Криворізького

та Донецького

на степи, на поля Запорізькії

голоси-гудки, ніби повінь нот,

та скликали світ під своє шатро.

Чуєш, Дніпре!

…на сході в сум вплелося світло,

вплелося світло — в сум.

…Коса.

Зі сходу

…кучугури кучугурили там.

Зі сходу

дим!

…клаптиками, струмочками

по голубих полях, з надхмарні,

забутим спогадом доби архейської

(період гнейсів),

клаптиками, струмочками…

Зі сходу

дим.

. . . . . . . . . . . . . . . .

Ми стали на грунт,

на грунт індустрії-комуни.

(А ви?)

І нас ніхто не переможе.

Ми захлинули простір,

і подих вітру (зі сходу вітру)

погладив нам долоні.

(А вам?.

Ах, бризни, кров,

бо ми є ви із іншим змістом!)

Так знайте —

біля жердин горить мета,

як діамант в гущавині темряви.

Тримаймо стяг міцніш

індустрії-комуни!

Не проза це, а пісня відродження!

Нас не сотні, а мільйони

шукають вищих берегів

цивілізацій

в різноманітних переливах

сопілок різних.

Тримайте стяг міцніш

індустрії-комуни!

. . . . . . . . . . . . . . .

І зашумів у лісі потяг…

. . . . . . . . . . . . . . .

То перший був.

…Галюциную я чи ні?

Зі сходу

кучугури кучугурили там.

Зі сходу

струмкує

дим!

______________

* Зі сходу світло (латин.)..