Фатальний стукіт.

З клубочка розмотую стукіт.

Зростає, гуркоче той стукіт

Проламує стіни.

Пролазить в щілини, у голову, серце

І наскрізь.

Настирливо просить впуститити.

Недобрий той стукіт.

У звуці вчуваю загрозу.

Мовчання від страху?

Не страх то, все рівно розіб'ються двері.

То тільки чекання.

Яка ж бо постукала доля?

Фатальна вистава повинна тривати без правил.

Інакше не можна.

Інакше уже не цікаво.