Фенікс

Вже вечір, та ще щось світає 

На краю, та що ж це палає?

Птах дивний із золота в серці

Свій дух знову збирає.

Розбитий у попіл ще в день він лежав

Не сам по собі при землі крила склав.

Чиєюсь виною він пав не від бою,

Від ран не по тілу, з цим бій не під силу.

Збирається попіл, згортається прах,

Полум'я й іскри у формі як птах.

Злітає у небо новая зоря,

Пристрастний вже дух до смертельного болю.