Філософ

В маслиновім гаю, поважною ходою,

Хвилясті одяги нап’явши ябияк,

Снують філософи, лише один закляк

На місці, думкою охоплений новою.

Стоїть мов статуя. Комашка бородою

Повзе гостинною, і передражник-шпак

Дарма кричить йому: “Ото смішний дивак!,

В гіллі вмостившися якраз над головою.

Там сперечаються, і плетивом дрібним

Лукаві запити оплутують бідаху,

Що всесвіт розгадать хотів з одного маху.

Та що то! Виграшки! Та ж істина — як грім,

Що душу сповнює огнем святого жаху.

І  з н а т и  істину йому дано — не їм!

26.02.1928