Фінальний звіт

Нам здається, що все вічне, як стіни,

Що ми будем тут ще сто мільйонів літ,

Гонимось за грошима, машинами, змінами,

Забуваючи, що є фінальний звіт.

Ти збери хоч триповерхові хороми,

Хоч рахунки, що аж світять від сум.

Та прийде той день — відчиняться комори,

А в кишенях твоїх не буде і дум.

Бо лікар не спинить, хоч сто разів поклич,

Не продати йому той останній квиток.

І ти вийдеш один, світлий, ніби сич,

Залишивши внизу свій золотий моток.

І руки твої, що так міцно тримали

Всі папери, ключі, статки, владу й вагу,

Вони будуть порожні, неначе їх не мали.

Це Сулейман сказав: "Не візьмеш нічого з лугу".

Не візьмеш ти дім, не візьмеш ти посаду,

Лише те тепло, що дав тут, на землі.

Бо цінність людини — не в її розкладі,

А в тих вогниках, що лишив у імлі.