Foi

Гра слів, лягла сьогодні на папір, доволі вдало.

Зміняє місяць, дні шалені, де сонце залишало на мені свій слід.

Не страшно вже іти у темряві, додому, на одинці.

Скидаю з сигарети жар, а руки - лід.

Багряною палітрою у раз стала діброва, 

Та незабаром, палітра набуде колір: біло-зимовий.

Люди стають гнучкішими з роками.

Куди зникає їхня юності жага до правди?

Дають мені без сенсу лиш поради, що були сказані ще їх батьків, батьками.

Таких людей, боюсь, уже не врятувати.

Як знайти вихід з цього лабіринту?

Куди веде він? Повернутись на початок неможливо.

Люди з дзеркал, дивляться на мене, ледь глузливо.

Але я їм не вірю, адже це для мене абсолютно не важливо.

Гаразд, руки мені осінь вже нагріла. 

Залишився ривок: щоб вийти з лабіринту, треба - віра.