Форель

Біжить через вулицю міста

Діва

Передбачивши погану погоду,

Із парасолькою,

І наче сонетною формою

Ямбом хлюпає крок.

І світ обертається в зливу,

Заливаючи ринви, фасади площ,

Викрадаючи шпалери з кімнат модерну —

Орнаментом ліній розсікає дощ.

І вулиця наче ріка біжить,

І муза рікою немов форель,

Падає з неба зразком світлосірих

Осколків свічада розбитий день.

Поет навздогін. Він кричить: «Повернись!

Ти не з тих хто страшиться якоїсь бурі!

А вона біжить по калюжам в готель

До кімнати, лякаючись безпритульних.

Полохлива серцем. Вбігає у дім

Розкриває вікна, регоче, просить

Піднятись за нею до теплих стін

До серця в сорочці її нарозхрист.

Тоді стихає. Легкий сонет

Гойдає фіранку, як річка хвилі.

Тікає щаслива з тенет форель

А з нею і я, щасливий.

14.02.2022