Форма ангела (181)

З моєї розбитої голови,

не зникає постать одна.

Я собі все кричу «лови»,

келих болю я вип‘ю до дна.

У сльозах, її крила у шрамах,

вона ангел на фоні пожежі.

Її серце побувало у храмах,

її очі не бачили межі.

Беззахисна і слабка,

тендітна і добра душею.

За ніж взялась її ніжна рука,

сліз і сміху керує межею.

Як побачу силует її знову,

буду радий, що стоїть на ногах.

Все навколо порине у змову,

лиш смак крові на холодних губах.