Француженка

Нерівність дахів біс їй грець, тече за обрій, десь...

Сімнадцятий квартал. Париж... з мрій парасольки днесь.

Французька жінка, як з небес, серйозна, мила всеж,

Крізь ранок тьмяний поспіша, у мрій світи без меж.

Хто їй зустрінеться щораз вузьким провулком див,

Не здогадатися – всім справи – зичить мла...

Вона колишня хоч, та піддана російських злив,

Вона така ж москвичка, як була.

У тій, російської, бува, безладдя всіх кімнат,

А значить щось у почуттях напевно не віват...

Але легкі її слова, і хоч сповна не спить,

З "столичної" справ, голова, під ранок не болить.

Арбатських замальовок гру, згадавши, від коша...

Не дивлячись на настрій кепський, може й ні...

Вона, у справи, поринає з ладу слів вірша...

Вона чарівна ж бо, москвичка, й у борні...

Каштани негри продають, - до площі свят, шарм звик.

Бреде крізь лампочок салют безсніжний новий рік.

І парижани про своє замріяні, як є,

Різдво у США вдвох з подружкою... - пригадають, - зве...

Париж вино французьке, келихам дарує вмить

А їй Москва насниться ще й білим-біла .

Вона горілку п'є, як піддана російська, - смак...

Така ж сама москвичка, краща, як була.

Вона колишня, але піддана російська, так...

Вона така ж москвичка, як була.