Friendly Fire

Я закутаю заплутаю твої чудові руки

Мотузки в кайдани в'ють з обсидіану павуки

Під кривавим небом плачуть заблукалі бастрюки

Від очікувань зостались лиш Ніщо та Навпаки

По мереживу зі шрамів доторк твій - електрошок

Вириваю твоє серце і кидаю у мішок

У мішок розбитих мрій, у мішку стоїть душок

Мертвий я серед метеликів з ампутованих кишок

Ти знайдеш свою аптеку, знайдеш тесту смужки дві

Крізь мереживо танцюють орки в моїй голові

Знову думка-слово-шинка, я шинкую ворогів

Ті дві смужки знов розкрились - з крові туз у рукаві

Сорок років, сороковнік - ані сина ні дочки

Без проблем обох заміню, як за помахом руки

І коханця й чоловіка, і всі сльози й сорочки

Я двохсотий-переможець, я - надгробки-пелюшки!

Волонтер із інтересом, я додам за ліжко бал

Я боєць пустого тилу, я солдат універсал

Friendly fire не "через силу", а "для сили в п'єдестал"

Безробітній охоронець я розбитого моста

Під розірваним небесним куполом застрягла ти

Поміж сосон трьох, в дорозі - сонні вламки від мети

Що є спільного у мареннях самозванця-сироти

І поета-африканця? Відповідь одна - лиш ти.