ФРОНТОВА КОХАНА

             НЕМОВ КОХАНА

Немов кохану, зброю обіймає

Кожнісінький вкраїнський захисник.

Нема умов – на це він не зважає,

Сміється й каже, що до цьо́го звик.

Бере́ до рук, цілує, як кохану,

В любові зізнається їй щораз

І каже: «Довірять не перестану,

Бо доленька з’єднала ра́зом нас».

Він з нею спить, і їсть, і розмовляє,

Ще й ластівкою ніжно назива,

І вдячністю вона відповідає.

Влучання в ціль – це вдячності слова.

Вона на гру́дях і в руках буває,

І вмощується навіть на плечі́,

Все з радістю ординців зустрічає,

І вдень, і вранці, ввечері, вночі.

Та й дякує щоразу їй за вірність,

За вміння таємницю берегти,

Звеличує все точність і відмінність,

І присягнули ра́зом в бій іти.

Немов кохану, зброю обіймає,

Неначе вдвох прожи́ли все життя,

Любов ця ПЕРЕМОГУ наближає,

Стирає в порох орків, як сміття́.

06.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

              ***

Він обійма її щорана

І цілу ніч із нею спить.

Вона тепер для нього,мов кохана,

Її не відпускає ні на мить.

Вона тепер для нього та єдина

З якою зв'язане його життя,

Бо поруч з нею в нього є ще сила

І є надія в краще майбуття.

Цілує й дякує її за вірність

За те,що не підводить у бою,

За її точнісь, за відмінність,

За те,що досі ще в строю.

Не стомиться він її тримати

На грудях, на плечі чи у руках.

Він з нею в бій іде перемагати

Вражину всю стираючи на прах.

06.04.2022 р.

          ДОРОЖИ́ТЬ

Він нею дорожи́ть, її леліє,

До серця ту́лить навіть у бою́,

Вона його надію щиро гріє,

Із нею повсякчас він у строю́.

Ані на мить її не відпускає,

Немов зіницю ока береже,

З любов’ю він до неї промовляє?

У вірності упевнилися вже.

Єдиною для нього зброя стала,

Хоча колись і в думці не була́,

Немов на нього все життя чекала,

Щоб знову Україна зацвіла́.

Ні разу ще вона не підводила,

І сумнівів не сіяла вона,

Вони удвох – нескореність і сила,

Їм нестрашна ординськая війна.

У них обох єдинеє бажання –

Усю орду розби́ть у пух і прах,

На це у них велике сподівання,

Бажання це у серці та очах.

І думають обоє однако́во,

І кожен крок – це рішення обох,

Тримати вміє кожен сво́є слово,

Бо їм в усьому помагає Бог.

06.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів