Фрустрація

Сухий останок тільки давить сердце,

Іду по спаленній землі.

І попіл з сонцем сушить мої плечі.

Чи то я вигадав собі?

Чи новий ранок встане на весні,

Чи сяйво сонця відіб'є в снігу?

Мені однаково чи є іще в житті

Хоч щось що дасть мені снагу.

Втішайся душенько моя.

Втішайся мила, скрутною добою.

Вночі усни, чи у сяйві дня.

Укрившись нашою журбою.

Крізь всесвіт мій тягар несеться.

Кара моя це витрачені дні.

Сухий останок тільки давить сердце

Іду по спаленній землі.