Футбол 1874 року

By Василь Махно

Written 2004-05-22

на пустирі де зіграли футбол 1874 року

разом із відчуттям повітря — і запахів від золи

переживши роки — перельоти — сучу епоху

з пляшками з-під пива що поросли мохом

з вином яке тільки-но принесли


гра у футбол на життя і смерть постійна

кожен вважає що витоки в рибі — риба у сні

у музиці яка також може бути тлінна

вона — видутий пил до чотирнадцятого коліна

тому ми самотні й саме тому — одні


ніхто не сказав якою мірою — як корону

з паперу витнути — зі слів що чекають ножа

футбол дограє на полі у сотий раз антигону

найпомітнішим з’явищем були весла харонів

скажеш — на справжніх акторів щорік — неврожай


плоди і неврожай постійні– торговці тунцем

піднесли ціни — в’ялену рибу до літа

чистили всі — і кожного власний дзен

вирівнював дух — і старець з лицем

монаха — віщував про світло та про кінець світу


чому старість не має плодів — у снах

чому цей футбол — єдиноріг з ґобелену

такий несправжній — чи на гравців ціна

зависока — життя і смерть — зрештою ця одна

хвилина гри не схожа на іншу хвилину


футбол 1874 року зіграли гравці — вони

у просторі — час геометрична пропорція — там

клаптик зеленого прапора — вічно у стані війни

чекаючи супротивника думають що сини

кендзабуро ое — але ти чомусь не запитав