Гадюкою в’ється на серці журба

Гадюкою в’ється на серці журба,

Печаль все міцніше стискає в обіймах.

З тобою так «вільно», без тебе —- «тюрма»,

За обрій надію відніс чорний ворон на крилах.

Минають рокИ… З гіркОю самотністю я

Щоночі лягаю у постіль.

Потрібно терпіти та сили триматись нема,

В своєму ж житті, мов непрохана гостя.

Для тебе було все як жарт,

У мене і досі земля з-під ніг утікає.

Здається вже звичним, перелік численних утрат,

Лиш марево болю ніяк не вщухає.

Розтоптана відчаєм щира душа,

Що терновим шляхОм вірно йшла за тобою.

Брела в безкінечність…Прийшла в небуття…

Згубила… Дорогу до раю.