Гектари лайна

Ой, насміхайтесь, гнилі душі,

Поки вітер вас не здує з труші.

Бо що ви знаєте про моє коріння?

Про маму-українку, що тримає родину,

Про дім у Молдові, де сад росте,

Де картопля, квасоля й orez цвіте?

Я вам скажу одне, смішні ви люди:

Смієтесь з того, чого й не було сроду.

Не знаєте ні мови, ні звичаю — нуль!

А вже пхаєтесь з насмішкою, як дурний у куль.

Мене чіпати? Та ви шо, котики.

Я вас пережую, як бабця пироги.

Мені смішно з вас — бо ви порожні,

А в душі у вас вітер свище тривожно.

Смійтесь далі — я вище стою.

Мені англійська, книги, сад і рілля —

А вам лиш кпити, бо життя нульове.

Та не біда: я йду вперед,

А ви так і лишитесь на тому ж гектарі “комплексики 0.1”.