Геоцентризм

Я знову чую не нову розмову,

Поза якою пустка і пітьма:

Земля — одна на всю Світобудову

Жива планета, іншої нема.

А хтось зітхає так глибокодумно,

Немовби зауважити хотів:

— Це дуже сумно. Боже, як це сумно!

Адже ж цей світ —

Не кращий із світів…

Тим часом той, хто ловить у тенета

Сліпої влади — до оцих тривог

Додав своє:

— Одна жива планета? Ха–ха!

Тоді я неспростовний бог…

Це так йому припало до вподоби,

Що замість храму освятив тюрму.

І весь народ — учені й хлібороби

Молитись нині змушені йому.

І люди дякують в тупій покорі

За те, що дихання лишив їм дар.

А дехто стверджує, що навіть зорі

З його наказу світять із–за хмар.

Лиш дивний Всесвіт з краю і до краю,

Мов на весні закохане дівча,

Лукаво зорями–очима грає —

Він цих смішних тривог не поміча.

14.12.1986