герніка

не роби переді мною із обличчя герніку

не ний не бий на жалі

не кидайся головою без жару у льодяний таз

я знаю найменший відтінок твоїх гримасливих губ

як найменшу змію приозерну

як день і відстань твоєї брехні

і навіть час

я знаю все про пустелі

в очах у тебе ніким не заселених

твою постійну хандру

читаю по срібних тарілках антен

ні - 

мовчи не кажи

що твоя манекенна краса у кінці принесе мені

усе видно і так -

замість клітки грудної

у тебе екран

я пірнаю у темінь

щоб на тебе поглянути зблизька

і мене поглинає густе тіло важкої як надра води

дивись нижче -

зелена лінія іде по венах до шиї

під тиском

там гени коперніка

і мої

сліди

яка сьогодні із фаз

твого лиця як овального місяця?

скляний халат на тобі

і акваріумна голова

усі кажуть натура твоя

у надійних руках перебіситься

я не вірю словам

я не вірю словам

бо граю у них

сама

біла рибка вистрибує в тебе із мокрого лоба

так підстав їй долоні!

і вдивляйся в узори плавців

поки хтось в тебе вдома

не відніме не продасть її

юшку не зробить

в переливах луски

промінь вкаже на правду без слів 

не роби переді мною із обличчя герніку

не ний не бий на жалі

не кидайся головою без жару у льодяний таз

тобі ще сьогодні твоїх нерідних стрічати

а вони до такого не звикли

і без того не люблять нікого

і тим паче не люблять нас