Героїзм

Вогонь лунав, вперед гармати!

Йшов вперед цей вірний склад

Я, Вона та він вигукуючи слова дивакуваті

Вперед ідемо, стелим шлях

Повз знищенні хати цих бездарних комуняк!

І знову звук що глушить вуха

Таке вже щось на моєм слуху

Раз і два усі пропали

Як і не було тут їх душ

І бачу загони тих нещасних

Комуни червоних батраків

"Буржуй ну что ти?" Кажуть гордо

Не схиляючи і голову униз

А я аж млію від страху

Так бридко аж на них дивитись

Що не набрати для них слів

І невдовзі знову чую рідний стук коліс

Що так часто рятував мене від них 

То бідний Женя безморальний із Полтави

Що прийшов рятувати усіх нас тут

Люто знищив жалюгідних батраків

Не зупиняючись ні разу

Але вони не мали і каплі жалю

Тож гарматою у танк що мав би рятувати нас від них

І знову чути дзвін команди

З поля швидко треба відступать! 

А я біжу не бачучи ту кров

Що у мене під ногами

стелить стежку між утрат

Із бою вийшов тільки я один

Знову не зміг битися з батраками

Понівечений та знищений вщент

Але живий що не кожному вдавалось

А я боягуз втратив усіх їх

Героїзму не знайшов я у собі

Щоб разом з ними помирати