Гідра

Мов підлітки в брамах затримуватись,

тілом вростати у тіло навпроти.

Жінко, котра мені ще не снилася,

я досі мандрую по Вашім волоссі

і білий ще день, перехожі хвилюються:

ще не було злягань ось тут, серед дороги.

Жінко, губи чиї так смакую я,

у Вас невимовно від'ємний супротив

і Ви уже тут, і Ви уже так.

Мов гідра мене-корабля поглинаєте.

Я падаю вниз, до Вашого дна,

до Вашого неба й зірок відображених.

І ставши на дно, на порослий пісок

поміж медуз, слимаків та червоної риби,

Жінко, чиї губи як кров, а кров - як вино,

Вас би випити і у Вас би втопитись.