Гірський етюд

Мов дівчата худенькі, ялини

Розбрелись по безпліддю гір.

Дерев’яна гірська хатина,

Чорних буйволів повен двір.

І хазяйська дочка-мадярка

Виносить мені молока.

Усміхнулась до мене жарко,

Та усмішка її не така,

Як у тої, що десь у школі

Перед дітьми сумна стоїть, —

Від мене, від скель цих голих

На відстані цілих століть.

1944, Трансільванія