Глибінь

Туманом розлило́ся небо в море,

розмивши своїм паром горизонт,

бентежне, феросплавне, неозоре.

Окріп вальсує з кригою разом

на цім окрайці часу і галактик

за межами людських думок глоти́.

А ми, наївні смертні аргонавти

даремні робим спроби осягти

його хтонічні о́бшир і природу.

Його почвари топлять кораблі,

народжують або у суш безводну

заку́ти здатні за́кути Землі.

Воно дає життя тонам і нотам,

штовхає у зізнання й помилки,

нуртує, вабить, умертвляє - що там!

...

Не те, що ми... звітрі́лі та мілкі...