Глибина

Нехай у цьому істина одна,

що гріє душі в темному тумані,

торкається, як зірки в океані,

зростає, як невидима стіна.

І знов вона приносе ті дари (!)

які чекаєш, як благословення,

і десь там дотик, запах, одкровення:

дивуєшся на раз-два-три (!)

Нехай у дзеркалі біліє сивина;

і руки, що пожовклі, немов вічність,

і в цьому дивному є особливість, –

життя тече, як чиста глибина.