Глибока ніч

Стих вітер буйний, тихше й тихше,

лиш ніжно пестить як рукою.

Білих, сніжно-білих квітів

і гойдає в танці своїм.

А за кручами густими,

де лине пісня солов'я.

Багряним світлом осідає,

захід сонця у Дніпра.

Тиха ніч над небокраєм,

шепіт дрімлючих дерев.

І сниться їм як понад гаєм,

все квітне рясно й оживає.

Хтось колискову напіває,

бринить струна, на кобзі грає.

Про цвіт дерев, про ясний день,

про те як вітер десь гуляє.

І серцю мило, мило стало

Душа мліє і співає.

А на дворі глибока ніч,

чарівністю все увінчала.

Зірки невпинно мерехтять,

поснуло все, звірята сплять.

І ти іди мій любий друже,

до світання спочивать.