глухонімі пророки

Зірки над нами – глухонімі пророки,

Що пережили вже тисячі поколінь

Власних тлумачів.

Блідо синьо жовто і кароокі

Вони відлякують тінь

І не звертають увагу на сурмачів

Чи то в передчас кінця, чи в караоке,

Бо ті як крикливі сороки,

Багато галасу і жодних слів!

А хто прагне до зір - ще серед тернових корчів!

І продиратиметься крізь ще довгі світлові роки,

Де в казковім лісі розходяться в різні боки

Стежки і дороги, де блукають і воскреслі, і мерці,

Форсайти, Буендіа і Буденброки…

Розсипаним діамантовим горохом

Мерехкотять потроху,

Сипляться, буває, вниз як попіл з цигарок курців,

Наші осінні тумани сьорбають,

Дивляться на з покликаних та обраних асорті,

На спини засмаглі і згорблені

Скитів-орачів,

Чиї сни втонули в турботах,

Дивляться згори на китів-горбачів,

Що плинуть у тихих водах глибоких;

Їх сумний спів

Як відлуння прекрасної епохи,

І лиш зблизька ледь чутно їхні «ахи» й «охи»,

схлипи й зітхання…

яким було чудесним кохання

в мереживі сузір’я Венерині Панчохи!

А згодом сльози по щоках,

І стигмати. В них траплялись запамороки,

А потім обернулась милість на гнів

і нам перепаде лиш жменя ржі

з тієї позолоти,

Буря розправиться з наймогутнішим флотом,

Горизонт почорнів,

Залишились далі тільки вперті зелоти -

Кожен на своїй стороні.

І от ми - бредучі пустелею пілоти,

Чий аероплан розтрощено, перерваний політ.

І хтось з нас Манфред фон Ріхтгофен

А другий – Антуан де Сент Екзюпері.

Одного зіб’ють на злеті згодом,

А другого зустріне Маленький Принц.

глосарій:

Скити-орачі - одне з осідлих племен.

Форсайти, Буендіа і Буденброки…-сімейства, герої романів Голсуорсі, Маркеса, Манна

Зелоти – затяті фанатики, літературно кажучи.

Манфред фон Ріхтгофен - «Червоний Барон», найвидатніший льотчик-ас Першої Світової.