ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною спа́лені будинки,

По всій країні – дим, вогонь.

Та хто засу́дить тії вчинки,

Зло сатанинських тих пого́нь?

Видніють згарища усюди,

Де бу́ли се́ла і міста́,

Щоденно гинуть наші люди,

Не мовлять слово їх вуста.

Де бу́ло все – стають руїни,

Від болю стогне вся земля,

Летять снаряди, рвуться міни,

Все – справа вбивці-моskаля.

Ракети ворог запускає,

І дрони теж на нас летять,

Життя потвора забирає,

Усім, чим можуть, тим гатять.

Міста́ і се́ла, мов примари,

Де зупинилося життя,

Жахливі там були́ удари,

Постійне кровопролиття.

Ордою спа́лені будинки,

В яких колись було́ життя,

Його забрали і в дитинки

Ординські покидьки-сміття.

Минуть роки́, та біль не вщухне,

Боліти бу́де і колись,

Та й оркостан гнилий той рухне

За те, що нас вбивать взяли́сь.

26.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972051

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів