“Гнуться високі тополі”

Гнуться високі тополі

З вітром буйним до землі;

Гнуться народи в неволі,

Вічно блукають у млі.

Не нарікають на долю

Ані на себе самих;

Ждуть на обіцяну волю,

Може, натрапить до них.

Ждуть… а століття минають,

Гаснуть довжезні віки,

Та воленьки їм не вертають

Ліниві, погані роки…

Ждуть, чи колись не загляне

Сонечко волі й до них?

Жудть на новенькі кайдани,

Злиднів чекають нових…

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ДУМКИ”