Гойдалка

А день стояв у просині,

Осінніх повен чар.

І гойдалка під соснами

Злітала вище хмар.

Злітала, потім падала,

І знову — догори!

Край берега опалово

Палали явори.

І ти за тими злетами

Була, як птах, сама.

А за осіннім плетивом

Вже ткалася зима.

Якими йти ще сходами,

Навстріч яким вітрам?..

Життя гойдало гойдалку

Від радощів до драм.