ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли роки, та цього не забути,

Голодна смерть косила всіх підряд,

Та важко і сьогодні це збагнути,

Що був страшний голодний тілопад.

Хотіли їсти – хліб їм тільки снився,

Та й висівки не в кожного були,

І кожен з них до Господа молився,

Щоб висівків хоч жменьку їм дали.

Кропиву їли, навіть і полову,

Бо жить хотілось кожному із них,

Не дай Господь, щоб повторилось знову!

Вкраїна знала вдосталь бід і лих.

Голодомор…Страшні роки тридцяті,

І нищення вкраїнців вочевидь,

Знущались над людьми убивці кляті…

Чи покарав Господь убивців-гнид?

Ті жертви не хотіли помирати,

Хотіли вижить – голод їх убив,

Із поля колос не дали підняти.

Якби не так, то кожен з них би жив.

Вмирали люди, падали, як снопи,

Голодна смерть в обійми їх брала,

Із тіл встелялись на землиці тропи,

Лиха ця смерть мільйони забрала.

Голодна смерть… Яке страшнеє лихо,

Яке жахіття довелось зазнать…

Був плач дітей, а далі – тихо-тихо…

Судилося від голоду вмирать.

Страхіття те, щоб знов не повторилось,

Всевишній щоб від цього нас вберіг,

Щоб смерть голодна в очі не дивилась,

Щоб чорний день тоді кінця добіг.

27.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ID: 966709