Голодомор

Чому болить душа моя, скажи мені Мамо!

Чому тонкі зап'ястя і бряклий живіт

Чому життя моє ще не забрало, Мамо!

Страшне це горе, проклятий світ.

Нема бабусі, поряд уже з нами

Лежить в холодній ямі, на серій землі.

Десь Татка нашого повіяло вітрами.

Залишилися одні в самотньому селі.

Мені здається, чи пахне хлібом, Мамо?

Здається, вже давно холодна наша піч.

Усе довкола вкрило снігом та туманом,

Нема нікого поряд ми самі, на дворі ніч.

А пам'ятаєш, як малий Степанко, Мамо

Завжди Радів життю і щиро реготав.

Казав як виросту то буду отаманом

Чому ж його так рано час настав.

Я відчуваю зустріч з ними вже прийшла.

Холодні мої ноги та завмира душа,

І покидаю світ невже я відцвіла.

Пробач мене матусю, що рано так пішла.