ГОЛОС ЛІТА

Хто чув, як Літо галасує?

Воно щебече та бринить,

То верещить, то лементує,

І не вщухає ні на мить!

І делікатного естета,

Зачепить його дивний спів.

І музиканта, і поета,

І найвідоміших митців!

Ці голоси нам всім знайомі,

Ми любимо з дитинства їх.

Як дошик плескає в долоні,

Та капає із мокрих стріх.

Як човник воду розсікає,

Й вода хлюпоче з під весла.

І пісню дівчина співає,

Бо закохалася вона!

І як гудуть сердиті бджоли,

Й дерева шепчуться в гаю.

Пташиний щебіт чуть довкола,

Так є, мабуть, в святім Раю!

Струмками звуки оживають,

Басами джмелики гудуть.

І цвіркуни не замовкають,

І жаби перегук ведуть.

Шумлять на вітрі очерети,

Карась по рясці б’є хвостом.

І я, пишу вірші - сонети,

Й скриплю руко́писним пером.