Голос моря (з Ярослава Врхліцького)

З Ярослава Врхліцького

Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів,

Мов водоспад, що вниз невпинно рве,

Мов тисяч львиць, що кожна з них реве,

Пташиних буря крил та крик мільйонів,

Сплітається тут тисяч різних тонів,

Тут бренькотить, там знов брязк, шум пливе,

А з цього гімну, тучі й свару зве

Синайського щось відгомоном трону:

“Безмежна, вічная симфоніє,

В акордах з вітром віддих бога грає,

З моїм його хід серця в змязі б’є

Осанна, що ніколи не вмирає.

В грозі поет моїх крас келих п’є,

Моїм теж глибом в вічність споглядає!”