“Голубонько-дівчинонько”

Голубонько-дівчинонько,

Зіронько моя!

Не питайся, моя мила,

Чого смутен я!

Живо-живо того смутку

І ти не минеш!..

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш…

Голубонько-дівчинонько,

Мій рожевий цвіт!

Ти весела, світом рада,

Тобі милий світ!..

Живо-живо світом знудиш,

Тяженько здихнеш…

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш!..

Гудуть пчоли коло тебе,

Ти, як лист, дрижиш…

Ти їх гониш, не одгониш

І сама біжиш…

Живо-живо під ті співи,

Як дитя, заснеш…

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш…

Ти затопиш очі в очі —

Очі не схибнуть!

Тобі дивно, що чужії

Від твоїх змигнуть…

Живо-живо сама глянеш —

І сама змигнеш.

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш…

Ти вітаєш, обіймаєш

Своїх і чужих!

Як дитина, ти, дівчино,

Ластишся до них…

Живо-живо од чужого

Руки одвинеш…

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш…

Прийде ранок — ти весела,

Других веселиш…

Прийде нічка — ти в постелі,

Як голубка, спиш…

Живо-живо цілі ночки

Оком не скинеш…

Отоді ти, моя мила,

Мене спом’янеш…