“Голубонько мила, не сердься”

Голубонько мила, не сердься,

Читаючи скарги мої,

Бо кождий удар мого серця

Про тебе говорить мені.

Тобою живе моя пісня, –

Ти кождої пісеньки ткань.

Голубонько мила, не смійся

З моїх нерозумних зітхань!

О, якби ти тільки кохала,

То ти не сміялася б, ні!

А вкупі зі мною зітхала,

Читаючи скарги мої.

Голубонько мила, не сердься,

Що тужно по струнах я б’ю;

Ті струни тужливого серця

Виспівують тугу мою.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”