Голуб’ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.

Покохались, полюбились, як голубів пара.

Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.

В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.

Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.

До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. —

А вона аж умлівала, дивлячись на нього.

— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —

Він як голуб до голубки, припадав до дівки:

— Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.