Гонитва жагою розлита

Гонитва жагою розлита

На шкіру свинцеву мою,

І слово, що госте, мов бритва

З грудей я своїх дістаю.

Безодня накрила брезентом

звикання коктейлем малини,

рубцевим зали́шила шербетом

минуле морозної днини.

Гонитва жагою розлита

на подерті шматочки паперу.

Улюблена стара касета –

Бальзам твоїм хитким нервам.

Гонитва жагою звикання

Окреслює тишу прийдешню.

У відповідь – розчарування,

а в серці смуток тутешній.

Минає незначна та відвага,

і холод, залишивши слід

відбитком на кухлі зневага

перетворилась на мідь.

Безодня торкається краю,

Встеляє жагою гонитви

У пошуках зниклого раю:

Шляхи до мети давно змиті.

Змиті кордони між нами –

Відстань лишилася тінню.

Сум викликає звикання

І розповзається лінню.

Смак й аромат – плодоносить.

Просиш шматочок лукаво

Ще раз вкусити, бо мало

І виникає забава –

плоду солодкого ваба…

Хай до небес при підносить

радість дифузно-цікаву.