Горе

Попіл сів, навколо тихо,

Гуркіт гасне угорі,

А на місці дому - лихо

І воронка у дворі.

Своїх діток кличе мати,

Задихаючись кричить

І не може відшукати.

Тиша їй у відповідь.

Милу донечку й синочка,

Тільки зранку цілувала,

Розірвало на шматочки.

Мить одна і їх не стало.

Біла мати біля хати

Сіла просто на землі.

Просить Бога, ще й забрати

До ріднесеньких її.

Бо не знає, що робити

І для чого далі жити

На пустій тепер Землі.

Дзвін нестерпний в голові.

---

Пісня на цей вірш:

https://youtu.be/-K_98nkaXn4