Горгони-вулиці пронизують міста

Горгони-вулиці пронизують міста,

Їх підперезують в один кривавий дотик…

Крізь кілометри ти протягуєш уста,

Ловлю їх крізь доріг журливі ноти.

Відомо всім, хто відстань зчаклував –

Диявол так жартує недоречно.

Так от над чим сміявся Борислав,

Ми як і він стражданнями наречені.

Відмірюю до зустрічі секунди,

В мої крокуєш подумки обійми.

Мов з марева сліпучий німб корунду,

Так ми серцями зіштовхнемося зболілими.

Зав’єш схололі руки у своїх,

І кров умить затеплиться пожежею,

Бо мій вогонь лише без тебе стих,

З тобою він спалахує мереживом.

І байдуже, що навкруги зима,

Три місяці студених за порогом,

Від холоду у мене є стіна –

Твоє палке мене зігріє слово.