Горить палає небокрай

Горить палає небокрай

Вогнем що душі непокоїть,

Те чи то пекло чи то рай

В них сум'яття тривожне коїть.

То сяє вічність вдалині,

Усім про себе сповіщає

Що у безодні в глибині

Ніщо нікому не прощає.

За кожний гріх, за кожний крок

Відповідальність неминуча.

Суворим буде суд зірок,

А кара люта і пекуча.

А хто не відає про те

Чимдуж до сяйва поспішають

І все що у душі святе

Із грішним поспіхом мішають.

Замало світла на землі

Тому хто сяйвом неба марить,

Небесні зваблюють щаблі,

А у житті постійно хмарить.

Бентежні душі бунтівні

Не мають спокою в гордині,

Мов той прочанин у човні

Пливуть вклонитися святині.

Чатує вічність на усіх,

Звіряє із думками справи,

На кожний гріх, на кожний сміх

Зорить крізь полум'я заграви ...

07.05.2021