Горобинове намисто

Достигає край воріт,

Свої кетяги додолу

Нахиляє від ваги.

Сонцем лагідним зігріті

Багряніють ягідки,

Теплим дощиком умиті,

Ой, чудовії які.

Я зроблю із них намисто

Та й на свято одягну,

Воно сяє променисто.

І веселу, і сумну

Гарну пісню заспіваю

Так, щоб чули люди всі.

Нехай лине рідним краєм

І торкається душі.

2018 р.