Городок 1932 (уривок)

За нами розгубленість мертва,

Де страх і покора — закон.

Там втрат не буває, де жертва —

Здобутий в огні бастіон!

Ім’ям невблаганним свободи

Здолали ми й кинули ниць

Понурі карпатські приходи,

Асфальти далеких столиць.

А тут на міста й хутори ми

Залізну накинули сіть.

Тут скрізь наше військо незриме

У хижих залогах стоїть.

Потрібно всіх у роботі,

А серце б’є, як обух.

Прокляття моїй плоті,

Що слабша за мій дух!

Їх душі — горіння і криця —

У нашому завжди гурті,

Братів, що в далеких в’язницях

І тих, що упали братів.

Майно революції — цінний

Живий боєвик повсякчас.

Сьогодні найбільшого чину

Вона зажадає від нас.

Товаришу, любий мій брате,

Хіба упокорить нас це?

Хто вмів справедливо карати,

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _*

Для тих, що нікчемні і кволі,

Заквилять про зламаний цвіт, —

Неугнутість нашої волі

І нашої віри ґраніт.

Ніколи нікому не стерти,

Що сріблом ясної сурми:

Шкодуємо тільки, що вмерти

Удруге не зможемо ми!

Дорога пряма і одверта,

І твердо іде леґіон.

Там втрат не буває, де жертва —

Здобутий в огні бастіон!

Хто має уші — хай слуха!

Хто має серце — люби!

Встає цитаделя духа —

Десятки літ боротьби.

“Вежі” 1940 р.