“Гортанні крики божевільних”

Гортанні крики божевільних.

Сухотні стіни. Сивий страх.

І гостра музика весільна.

І запах спирту на губах.

Між ними — це не ти! — у танці

втолочуєш у землю біль.

Вельон на золотистій таці

несуть три дружки не тобі.

Це не вельон, а лікарняний,

слізьми крохмалений халат.

Не вір! Зірви квітастий бант,

неначе бинт ілюзій п’яних.

То ж я танцюю над гробами

загублених безвольних душ.

І це мені сміється мама

з букетиком зов’ялих руж.

…Не вір! Це просто тіни лисі.

Це болю фейєричний зблиск.

Іди. Але не озовися.

Молю тебе: не озовись…