ГОСПОДЬ СТВОРИВ, А ІРОД ЗНИЩИВ

Госпо́дь створив і світ й красу,

Щоб ми могли життю радіти,

Ще й дав нам Божую росу́,

Яка вмивала трави й квіти.

Для нас і землю він обрав,

На ній постала Україна,

Госпо́дь її поцілував

І зазвучала солов’їна.

Джере́ла й рі́ки нам відкрив,

І освятив Бог тії во́ди.

Всевишній все для нас творив,

Ще й дав усі дари́ природи.

Над нами небо простягнув,

На ньому зо́рі густо всіяв,

Та й промінь сонця протягнув

І вітерцем на нас повіяв.

Нам хліб Госпо́дь подарував,

Обси́пав ним усе колосся,

І повен колос Бог вгинав.

Для нас багатство це знайшло.

Ще й соняхи нам посадив,

Які, мов сонечка світили.

І льон, як небо, простелив,

Аби у злиднях ми не жи́ли.

Ще й чорноземи вдарував,

Зробив родючою землицю,

На врожаї́ благословляв.

З Вкраїни Бог робив світлицю.

Нам насадив Госпо́дь лісів,

І звів красивії Карпати,

Рукою над усім провів,

Щоб нам в достатку проживати.

Госпо́дь творив усе для нас,

Щоб ми в красі тій потопали,

Наси́пав нам усіх прикрас,

Щоб ми, як квіти, розцвітали.

Але в одну лютневу ніч

Орда на землю це ступила,

Й по всій країні навсібіч

Свої́ ракети запустила.

І стали нищити усе,

Почало все в вогні палати.

Ординець горе скрізь несе.

Що ще від не́людів чекати?

Горить родючая земля,

її всівають скрізь снаряди –

Такі розваги моskаля,

Ще й мріють вбивці про паради.

А землю змочує вже кров

Й тече вона давно рікою.

Раschиsт-убивця увійшов

І горе нам приніс з собою.

Вже стогне ненька і рида,

І те́рпить звірства, біль і му́ки,

В молитві ру́ки все склада,

І серце рветься від розпуки.

Її гаптують вороги,

Гаптують кров’ю, скрізь, невинну,

Накинуть хочуть ланцюги –

Так гноблять не́люди гостинну.

Ще й сіють міни на полях,

Де у ріллю лягало збіжжя.

Де був роздольний рідний шлях –

Постало всюди бездоріжжя.

Ридає ненька у вогні,

Бо в пеклі рідна опинилась,

Попала в руки сатані,

Але катам цим не вклонилась.

Сади квітучі щовесни

Колись ми бачили усюди,

Тепер про них у нас лиш сни,

Слізьми́ вмиваються в нас люди.

Хрущі в садочках не гудуть,

Їх через постріли не чути,

Не можна цьо́го і збагну́ть

Чому так з нами мало бути.

Але Госпо́дь відро́дить все,

Війну проже́не з сатаною,

Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,

За неї всі життя – ціною.

05.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947086

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів