Господи, прости

Господи, прости. Прошу не за себе.

Прости за те, що я його любила.

Прости, що вірила у чисте небо,

Де крига й гнів отруту запустила.

Прости, що я свій час і сили трачу

На стіни, що не мають жодних вух.

Я плачу не від болю — я від правди плачу.

Це страшно, коли ти не можеш достукатись,

Коли твій спів розбивається об лід.

Коли не чоловік, а згорблена сутність

Живе у світі меркантильних бід.

Намарна праця, марні мої дні,

Бо п'ятирічна дитина живе в тобі.

Нехай. Я відпускаю. Нехай його психолог

Розплутує цей застарілий страх.

Нехай шукає він свій власний епілог

У чужих очах, у лікарських листах.

Я більше не рятівник, не вчитель, ні,

Я просто жінка, що виходить з тіні.

Я більше не стою біля дверей,

Де інфантильність малює своїм пальцем.

Я віддаю твій "психоз" — твоїх хай

Рішенням займуться. Ти не мій "вибранець".

Амінь. Ти вільний. Я — вільна теж.

На цьому місці — остаточний рубіж.