Господиня зима

Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво

Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,

Темну постать свою по кутках десь ховає.

Під ногами сніжок на морозі скрипить

І старезні дуби всі стоять,мов сторожа,

Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,

Натомилась вона,то ж нехай ще поспить.

Вранці знову до рук біле сито візьме,

Кучугур височенних насіє-навіє,

Що вона господиня - хай кожен збагне

І виконує справно її повеління.

2016 р.