Господиня зима
Written 2025-12-15
Заколисана вітром заснула зима,
Не шеберхне ніде, срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо. Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять, мов сторожа.
Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє,
Що вона господиня хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
2016 р.