Ґоти

Похмурий день зачаївся в туманi.

Над бродом ржуть, полохаючись, конi.

Мiй меч бренить, та чую, що на гранi

Мене не зрадять крицевi долонi.

Учора твердо так, без повороту

Промовив: нi, суворий до останку.

I цiлу нiч пiд бурю i пiд сльoту

Процiлував я оп’янiлу бранку.

Хай анти ждуть за рiчкою в туманi,

Мене не зрадять крицевi долонi.

I тiльки образ голубий на гранi

Не осiнить мої гарячi скронi.