Гра

Я пам’ятаю лиш червоне око ,

що злобно дивилось десь аж ген звисоти

промокле взуття , туман над болотом

живими не вийти нам з даної гри .

Провила сирена , наче плач мандрагори

на мить серце змертвіло й забилося знов

все швидше і швидше страхом било у груди

і терпла і мліла в венах зржавлена кров

Ми хотіли тепла , та не ма й де згоріти

і прикриті землею спокій ми не знайдем

і злорадно і їдко скрипіли осики

собакам ,віщують , і собача смерть

собача ? Хто знає? Завили десь вовки

це може по нас ? Це вони кличуть смерть!

Давай не мудруй , йди поки держуть ноги

Від життя відректися завжди знайдеться мить

Як вже ж дали нам шанс ,відібравши надію

Ми розпукою свій проторуємо шлях

Бо незламні все ж ті що живуть за ідею

І якщо навіть це - зберегтися життя.

І не просто свого , «я» завжди ближче краю

І на той берег Стіксу хай везе нас Харон

Проте ми не вправі , бо хтось шепче «Чекаю»

І тому з цього пекла ми вернемось , йдемо!...