Грамофонний туш

Літхар самотній пустинним вечором

Не сполохує повільні рипи —

Як вона ходить з повітовим фельдшером

Де квітнуть і пахнуть липи.

Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні —

Про кохання, про єднання душ.

І на зло викине з вікна,

у безвідраднім спочуванні,

Стара панна грамофонний туш.

***