Гріхопіднесення

Зелений хміль очей твоїх

Щоразу в голову вдаря́є,

Коли на мене зводиш їх.

Серед усіх земних утіх

Я щастя більшого не знаю,

Ніж чути твій веселий сміх.

Трапляються в житті дива́...

Я чимось Господу потра́фив:

Лягають у рядки́ слова,

Лунає музика жива –

Жагу кохання ще не втратив,

Дарма́, що сива голова.

Долав широкії світи́,

Круті підйоми і узвози,

Копав рови́, палив мости –

І нині досягнув мети́,

Бо на хрещатій на дорозі

Мого життя з’явилась ти.

А змій був навіть у раю́.

За що ж карта́ти землю грішну?

Тримаю руку я твою

І шепочу тобі «люблю»...

Пробач нам, Господи Всевишній, –

Пізнали ми любов свою!